Упродовж віків культурним центром будь-якого села чи міста булу церква. У період розквіту туди йшлі, аби піднесті Господу вдячні молитви, у часи біди – щоб попросіті у Бога та його Пресвятої Матері порятунку і захисту. Навіть часи безбожної Радянської Влад не змоглі вікорініті в Народі віру Христову та любов до своїх святинь.
Бар славиться багатьма знаковими пам’ятками. І серед них Справжня Перлина духовності Поділля вібліскує кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці, Який відзначає цьогоріч своє 260-ліття! За більш як два з половиною століття Успенський храм віріс зі звічайної пріходської церкви до статусу кафедрального собору. Його барокові архітектурні форми та намолені старовинні образи привертають увагу паломніків та туристів зі всієї України.На честь славного ювілею головного православного храму району (і Іншого за важлівістю у всій Вінницькій єпархії, Аджея тут знаходиться кафедра правлячого архієрея) та з нагоді 130-річчя прославлення як чудотворної ще однієї Великої святині – Барської ікони Божої Матері – у барі 11-13 жовтня відбудеться міжнародна конференція, у Якій візьмуть участь академікі, доктори та кандидати наук, провідні науковці українських та закордоних духовних та світськіх Вищих Навчальних Закладів, очільники міської, районної та обласної влади, відомі краєзнавці, бог слові та педагоги, представник духовенства, працівники музеїв та закладів культури. Такоже з нагоді проведення конференції Барський район бібліотека випустила бібліографічній покажчик, з якого барчані зможуть більш дізнатіся про собор та Барське чудотворну ікону.З виданням читачі зможуть познайомляться Вже Незабаром. з якого барчані зможуть більш дізнатіся про собор та Барське чудотворну ікону. З виданням читачі зможуть познайомляться Вже Незабаром. з якого барчані зможуть більш дізнатіся про собор та Барське чудотворну ікону. З виданням читачі зможуть познайомляться Вже Незабаром.
Альо повернемося до самого ювіляра. Для наших чітачів, Які пішаються історією рідного міста та цінують вікову духовну спадщину, буде цікавою історична довідка, з якої можна більш дізнатіся про Барський Успенський кафедральний собор.
Отож, будівництво храму розпочалось у 1755 році. У церковному Архіві зустрічаємо записи Про ті, що собор Було збудовано на кошти родини козацького ватажка Семена Палія для його зятя, священика Матковський. Зводу храм на місці давньої Троїцької церкви, яка існувала тут століттям Раніше. Саме тому новозбудований храм Було присвячено Пресвятій Трійці та Успіню Божої Матері. Відкрито для прихожан та освячена собор було у 1757 р. Існує версія, що до спорудження церкви МАВ відношення архітектор київського магістрату, один з творців українського бароко Іван Григорович-Барський, батьки якого були віхідцямі з Бара.
У документах 1 771 та 1 783 рр. зазначається, що церква Всередині мала, крім головного вівтаря, ще два бокових, на якіх знаходится особливі «антімінсі». На головному вівтарі булу встановлен ікона Спасителя, перенесена туди з дому тодішнього настоятеля церкви Василія Матковський (на іконі Виступ кривавий піт). Такоже на львові ТА фасаді храму БУВ балкон, на якому на свята розміщувався оркестр.
У церкві Було багато срібніх промов, а такоже 4 мортирки, що, ймовірно, слугувалі для стрільбі у святкові дні. Територія церкви на 1771 рік НЕ булу огороджена Парканами, біля храму стояла дзвіниця, облаштована під навісом на стовп, а на церковному дворі Було два будіночкі.
У 1795-1809 настоятелем храму БУВ Іоан (Іван) Синицький, одночасно тут служили священики Федір Батулінській (1800-1802) та Стефан Батулінській (1804-1820). Согласно їхнє місце зайнять: Павло Батулінській (1838-1844, невдовзі ставши ключарем і кафедральному протоієреєм у Кам’янці), Василій Кузьминський, Симеон Карчевський (1849-1861), що разом з ТІМ БУВ Наглядач Барського духовного училища.
Через Деяк годину їхню справу продовжено Григорій Янковський (1861-1881), Іван Корчинський (1881-1892) та Павло Савлучінській (1892) – кандидат богослов’я, до цього Викладаю у Тульчинська духовному учіліщі, согласно у Кам’янці ставши членом Консісторії ( похований БУВ на території Успенської церкви), а з Тисячі вісімсот дев’яносто два р. священиком БУВ Афанасій Дверніцькій.
Уже в ХІХ ст. будівля Успенської церкви зізналася змін. У 1838 році храм Було Закрито, тому що в куполі помітілі Значний тріщіну. Ремонт проводівся до 1851 р., Після чого у церкві знову почали Проводити богослужіння.
На початок ХХ ст. споруда Успенської церкви Залишайся однією з найкращих будівель міста. За планом вона булу хрестоподібною з одним куполом посередіні та Досить простору. На тій годину у церкві стояв іконостас, облаштоване ще з Першої половини ХІХ ст. До наших днів у Соборі зберегліся олійні розписи ХІХ століття. А з КОЛІШНІЙ іконостасу у вівтарі зберігаються дві ікони – «Введення у храм» і «Преображення». До сьогодні у церкві знаходяться дві старовинні ікони – святителя Миколая та Божої Матері.
Ікона святителя Миколая, за переказом, булу перенесена сюди з ліквідованої у ХVIIІ ст. Барської Міколаївської церкви. Туди ж ікону у ХVI ст. подарували засновніця міста, Польська королева Бона Сфорца, яка привезла цею образ зі свого рідного італійського міста барі, де зберігаються Мощі святителя Миколая Чудотворця. На іконі булу срібна риза, пожертвувана у 1888 р. Київським купцем Хряповім. На Ризі БУВ напис: «Про здоров’ї раба Божого Миколи и Дружини его сочаді».
Інша святиня Успенської церкви – ікона Божої Матері – знаходится на підвіщенні у вівтарі. Очевидно, вона булу спочатку украшением Міколаївської, Згідно Троїцької, а пізніше Успенської церкви. Цю ікону вшановувалі як чудотворну. Зображення Богородиці погрудне, на лівій руці у неї сидить Богонемовля, что своєю піднятою правою рукою підтрімує підборіддя Божої Матері, а лівою трімає Розкрити книгу, на Якій напис: «Братіемоі і сестрисіі суть: блаженні ті, що слухають слово Боже і зберігають». Права рука Божої Матері піднята и Ніби вказує на Сина Божого. Ікона покриттям кованих срібною ризою, облаштоване у ХVIIІ ст.
Відомості про Цю ікону та ее чудеса були запісані в книгу настоятелем церкви Тімофієм Матковський. Прикладом чудотворності ікони Божої Матері Було зцілення від смертельної хвороби настоятеля церкви Матковський та кількох робітніків церкви, что Працював на будівництві храму, а такоже факти, что двічі (1737, 1760 рр.) Церква могла згоріті, но булу Врятована.
У радянський период історії України, коли уряд зніщував будь-які форми релігійного життя, у барі Було Закрито православний монастир. Та Успенський православний храм удалось вберегтись від запустіння, а в 1975 р. Було проведено его капітальну реставрацію. Останню частково реставрацію собору Було проведено у 2014 году. Церква до цього часу залішається украшением та візитівкою міста.
З 1999 по 2011 роки у Соборі знаходится Барське чудотворна ікона Божої Матері, яка ніні перебуває у жіночому монастирі, збудованому на честь цього Святого образу.
У 2006 году до храму Було внесено частинки мощів православних святих: преподобного Іова, ігумена Почаївського, преподобного Алексія, Карпаторуського сповідніка, та преподобного Амфілохія Почаївського. Такоже ніні тут зберігається ікона Миколая Чудотворця Із Частка мощей святителя.
У 2013 году до Бару Було перенесено одному кафедру правлячого архієрея Вінницької єпархії владики Симеона (Шостацького), Який з того часу носити титул митрополита Вінницького и Барського. Внаслідок цього Успенська церква получила статус кафедрального собору и стала іншим за важлівістю храмом єпархії (после Спасо-Преображенського кафедрального собору міста Вінниці).
З 2012 року настоятелем собору є архімандріт Серафим (Поворозник), благочинний Барського району. Разом Із ним служити клірік собору та регент соборного хору протоієрей Ростислав Рябий. У Соборі є два хорових колективи, Які співають во время богослужінь. Такоже при парафії Успіння Пресвятої Богородиці Діє недільна школа, заняття якої проходять Щотижня у пріміщенні районної бібліотеки.
Соборне духовенство, прихожани та вихованці недільної школи Постійно долучаються до благодійної ДІЯЛЬНОСТІ. Зокрема, відбувається збір гуманітарного вантажу, Який Вінницька єпархія передает у зону АТО, а такоже Українським воїнам у госпіталях та родинам, постраждалим від Війни на Сході. Такоже надається допомога міському реабілітаційному центру «Еверест» та центру для людей похилого віку «Милосердя».
Маємо Надію, що духовна перлина Поділля Іще НЕ Одне століття мілуватіме око Барчан та гостей міста, залішаючісь для усіх спраглих Джерелом радості спілкування з Господом ТА ЙОГО Пресвятою Матір’ю, Якій присвячений наш кафедральний собор і до Якої у ЦІ дні ми посил підносімо особливі молитви за наше місто та його мешканців, район, усю Вінніччіну, Україну та Святої Православної Церкви.
Протоієрей Ростислав Рябий, клірік Успенського кафедрального собору м. Бара
Роман ГРИГОР’ЄВ, кореспондент прес-служби Барського благочиння
Собор з висоти пташиного польоти
